Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Замість лотереї у військкоматі – професійний рекрутинг. Хто наймає копірайтерів та піарників для ЗСУ? Кейс платформи Lobby X

Опубліковано

Стартап Lobby X офіційно запустився у лютому 2016 року. Тоді його засновник Владислав Грезєв вирішив створити платформу із цікавими та прогресивними вакансіями для ідейних українців. За сім років сторінка у фейсбуці перетворилася на повноцінну рекрутингову агенцію, яка закриває найскладніші вакансії.

А з початком повномасштабного вторгнення у Lobby X відкрився ще один напрям – працевлаштування до українського війська. Як це працює на практиці та в чому принципова відмінність мілітарі-вакансій Lobby X від ТЦК – розповідає ШоТам.

Владислав Грезєв

Засновник рекрутингової агенції Lobby X

Lobby X – це про прогрес 

Я почав задумуватись про стартап у сфері рекрутингу задовго до реалізації цієї ідеї. Це трапилося в лютому 2015-го, коли Несторівська група презентувала свою «Візію України-2025» – стратегію, завдяки якій післяреволюційна Україна мала стати топ-державою.

Коли спікери поділилися своїм баченням, я став першою людиною із зали, яка запитала: «А хто це все буде робити?». Спочатку вони трохи «зависли», а потім просто відповіли: «Ви і будете робити». Тоді я усвідомив, що треба щось вигадати, аби забезпечити ці сфери та стратегії потрібними людьми. 

Так і народилася ідея платформи Lobby X, яка мала співпрацювати з прогресивним бізнесом, командами реформаторів, незалежними медіа, дієвим НГО, а згодом – і з військовими. Але про це пізніше. 

Засновник платформи Lobby X
Владислав Грезєв, засновник рекрутингової агенції Lobby X.

Ідейні українці потребували цікавих робочих місць

Офіційно Lobby X як платформа з пошуку кадрів почала працювати 7-го лютого 2016-го року. Однак фактично це відбулося дещо раніше. У березні 2015-го року я створив фейсбук-сторінку, на якій у вільний час збирав вакансії зі сторінок приватних осіб. Наприклад, власників бізнесу або лідерів громадських організацій чи українських компаній. 

На той момент телеграм ще не з’явився, тож фейсбук був екосистемою номер один. І саме там після Революції Гідності зібралися всі ті ідейні українці, які потенційно могли зайняти цікаві робочі місця. 

Читайте також: Десятки надісланих резюме і жодного оферу? Здається, проблема не в роботодавцях. 10 порад від карʼєрної консультантки

Але хтось мав показати їм ці місця. Адже якщо людина не знайома з компанією та не підписана на неї, вона ніколи не дізнається про існування вакансії. До того ж працедавці зазвичай не публікують свої запити на великих агломератах, оскільки там навряд чи буде необхідна аудиторія.

Ось так я і зрозумів, що це має бути одне місце, в якому будуть зосереджені дійсно якісні та прогресивні шукачі роботи. А водночас – місце, про яке знатимуть усі потенційні роботодавці.

Чому це вистрілило? Раніше ніхто не збирав вакансії в одному місці

Lobby X успішно та якісно функціонує вже сім років. За цей час відбулося зростання і платформи, і команди проєкту. Пригадую, як за перший місяць існування сторінка у фейсбуці зібрала тисячу читачів. Влітку їх було ще більше: раніше ніхто не збирав вакансії в одному місці, а тому це вистрілило. 

Наприкінці року з’явилася перша людина, яка повірила в платформу і заплатила гроші за рекрутинг. І це стало першим заробітком Lobby X. Тобто перші гроші, які я отримав від власного стартапу. Хоча ми допомагали міністерству оборони, НАБУ й іншим державним органам ще влітку. 

І коли я кажу «Ми допомогли знайти» – це йдеться про мене та сторінку Lobby X у фейсбуці. З першого заробітку друзі допомогли мені зробити сайт для платформи. І так вона запрацювала вже на геть іншому та офіційному рівні. Вже після успіху з пошуком кандидатів для декількох департаментів я почав ще більше просувати Lobby X і намагався робити це системно. Залучав партнерів, які цікавилися вакансіями, і знайшов ще одного співробітника

Владислав Грезєв з Lobby X

«Зашквар» не потрапить на сторінки Lobby X 

Зараз Lobby X має сталу команду, яка виконує значний обсяг роботи. Можу пишатися тим, що ми виросли до 13 людей, які постійно на зв’язку і в роботі над платформою. І це не може не тішити, адже роботи останнім часом додалося чимало. Це пов’язано як зі зростанням платформи, так і з повномасштабним російським вторгненням. 

Платформа завжди фокусувалася на допомозі пошуку людей у сектор змін, як ми його називаємо. Проєкт безкоштовно підтримує громадські організації, які працюють на результат, реформаторів у державному секторі, які теж про зміни та чесну працю, а також медіа з незалежною редакційною політикою. 

А от із бізнесом ми працюємо виключно на комерційній основі. Ми піклуємося про свою репутацію, а тому постійно моніторимо, що коїться довкола. Я вважаю інститут репутації однією з найголовніших сфер, тож впроваджую його у всі свої проєкти. Це означає, що «зашквар» на сторінки Lobby X не потрапить, або ми принаймні визнаємо помилку і виправимо її, якщо щось упустимо. 

Пропонуємо «рекрутинг під ключ»

Я можу з упевненістю сказати, що команда Lobby X може знайти практично будь-кого. Ми займаємося дійсно складними кейсами. Загалом є два варіанти. Перший – вакансія розміщується на наших платформах, джерелах, а також у наших партнерів. Другий – ви довіряєтесь нам і отримуєте «рекрутинг під ключ». 

Тобто ми гарантовано знайдемо потрібну людину на потрібну вакансію. І періодично це доволі складна задача. Адже не всі працедавці готові поступатися своїми умови до шукача або ж банально підвищувати потенційну заробітну плату. 

Буквально нещодавно ми шукали кандидата на дійсно специфічну посаду. Її особливість була в тому, що потрібна була людину з досвідом, здається, п’ять чи сім років у галузі імплементації програм захисту цивільного населення. Тобто це люди, які працювали в Україні чи будь-яких інших гарячих точках з цивільними і готували їх до можливої ескалації. Можу одразу сказати, що таких мало. Трошки є в Червоному Хресті, трошки в ООН, і їх всього до сотні з відповідним досвідом в Україні. 

Lobby X 7 років

Забіжу наперед і скажу, що ми все ж закрили цю вакансію, але мушу зізнатися, що це було непросто. У таких випадках ми, як правило, починаємо бесіду з працедавцем, аби він поступився умовами. Адже навіть якщо ми знайдемо потрібну людину, вона може просто не погодитися на запропоновані умови. 

Як правило, ми проговорюємо це ще з самого початку роботи. Але інколи необхідність у цьому виникає прямо в процесі. Від цього може змінитися і час пошуку. Ми не даємо гарантії на те, скільки часу може зайняти рекрутинг. Бо це залежить не тільки від нас. Здебільшого на закриття вакансії ми витрачаємо близько місяця, а для складних випадків – три. Цей період може змінюватися залежно від складності поставленої задачі. 

Допомагаємо військовим не відволікатися від роботи

З початку повномасштабного вторгнення ми почали шукати людей до війська. Перший такий запит прилетів до нас наприкінці березня. Подібного формату у нас ще не було, але не можу сказати, що мою команду це поставило у ступор. Ні, ми швиденько увімкнулися в процес і закрили вакансію. 

Після цього, гадаю, спрацювало «сарафанне радіо». До нас почали звертатися командири, ротні, взводні ЗСУ, аби ми допомогли знайти їм необхідного спеціаліста, який має потрапити у конкретний підрозділ.

Звісно, ця робота виконувалася і виконується безкоштовно. Я вважаю, що в такий спосіб ми допомагаємо військовим не відволікатися від війни, а займатися конкретно задачею. Вже зараз ми маємо окремий відділ, який працює виключно на запит та потребу українського війська. Адже це доволі специфічне завдання і багато роботи.

Владислав Грезєв
Владислав Грезєв, засновник рекрутингової агенції Lobby X.

У нас немає військкоматівських «блокерів»

Ми вже влаштували до війська більше трьох сотень людей. І це далеко не повна інформація, бо здебільшого ми не отримуємо точних даних від підрозділів. Натомість просто чуємо згодом: «Дякуємо, ви нам дуже допомогли». І це абсолютно зрозуміло, адже військове керівництво не захоче ділитися особистими даними людини, яка потрапила до того чи іншого підрозділу. 

Тут наша основна перевага полягає в тому, що ми даємо стовідсоткову гарантію, що потенційний кандидат потрапить саме в той підрозділ та на ту вакансію, на яку він відгукнувся. Це важливо, бо буквально нещодавно ми проводили опитування щодо мобілізації, аби виявити «блокери», тобто що зупиняє людей на шляху до війська. 

І, як не дивно, один з найбільших «блокерів» – це лотерея, яка відбувається у військкоматі. Там точно немає гарантій, що людина потрапить туди, куди хочеться, і ніхто не гарантуватиме, що хтось цікавитиметься сильними та слабкими сторонами мобілізованого. 

Критерій номер один серед військових – це мотивація

Наш підхід нівелює ці «блокери». Кандидат може подивитися купу контенту про підрозділ, який ми запропонували, дізнатися, чим він займається, і трохи розмити межі між «очікування/реальність». А оскільки підрозділи звертаються до нас самостійно, вони ж і закладають гарантію того, що людина потрапить на конкретну посаду. Адже вона їм потрібна. 

І ще одна гарантована перевага – кандидати самостійно відгукуються на запропоновану посаду. Тобто людина мотивована. А будь-який командир скаже, що основний критерій військовослужбовця, якого він хоче бачити в особовому складі, – це мотивація. 

Команда проєкту Lobby X
Команда Lobby X. Фото: Валентин Кузан.

Коли я зрозумів, що роботи з військовими стало дійсно багато, ми створили окремий департамент з трьох людей, які почали займатися конкретно цим напрямком. І тоді ж стало очевидно, що нам потрібна фінансова допомога зі сторони. Адже у мене, як власника бізнесу, просто не вистачило ресурсу. 

Тоді на допомогу прийшов фонд «Відродження». Ми попросили забезпечити одну-дві зарплати, а отримали навіть більше, ніж потребували. Нам вдалося оптимізувати цей процес, і зараз можу точно сказати, що департамент, який закриває потребу війська, матиме зарплату щонайменше найближчі шість місяців. Це наш перший досвід грантового фінансування, але він виправданий на всі 100%. 

Працевлаштовувати задля прогресу та перемоги 

Знайти вакансії, які ми пропонуємо, доволі нескладно: все є у відкритому доступі. Більшість пропозицій ми викладаємо на сайті, у наших соцмережах і всіх доступних платформах. А для того, аби не пропустити цікаві пропозиції, ми радимо підписатися на телеграм-канал Lobby X. 

У планах на майбутнє – розвивати підтримку Збройних сил України. Цей напрям – у пріоритеті. Ми плануємо допомагати більш системно, аби все, що стосується особового складу, можна було вдосконалити та посилити. 

Також до України безперервно приходять нові організації, які потребують людей, є запити від держави, які ми також намагаємося закривати. Тобто ми орієнтуємося на масштабування, аби продовжувати працевлаштовувати задля прогресу та перемоги України.

рекрутери
Команда Lobby X.

Суспільство

Людмила Старицька – письменниця, яка боролася за вільну Україну

Опубліковано

Донедавна в Україні було понад 200 вулиць імені російського письменника Горького… Але жодної на честь його однолітки — української письменниці Людмили Старицької-Черняхівської. Чию доньку вбили совєти, а її замучили за те, що вона боролася з їхньою брехнею та будувала вільну Україну. Сьогодні в Україні 3 вулиці названі імʼям Старицької, про яку ми маємо знати більше.

ШоТам разом з проєктом «Стріткод» розповідає про людей, на честь яких названі наші вулиці.

Історія письменниці

Людмила Старицька-Черняхівська народилася 29 серпня 1868 року в Києві. Її батько — письменник Михайло Старицький, а мати Софія — рідна сестра композитора Миколи Лисенка.

У русифікованому Києві саме батьки прищепили Людмилі любов до української мови. Дівчина з дитинства складала вірші та казки, вивчала німецьку мову й історію. У школі подружилася з Лесею Українкою, яка згодом підштовхнула її перекладати тексти на українську. З 20 років перекладала твори світових авторів з німецької та російської в літературному гуртку «Плеяда».

Одружилася з лікарем-гістологом Олександром Черняхівським — родичем Михайла Грушевського. У 32 роки в них народилася донька Вероніка, яка теж стала поетесою та перекладачкою. Людмила стала співавторкою багатьох творів батька. Разом вони написали трилогію «Богдан Хмельницький».

Головна тема її творів — історична правда про Україну без перекручених московією фактів. Найяскравіші твори Людмили – «Жива могила», «Гетьман Дорошенко», «Іван Мазепа», «Розбійник Кармелюк».

Читати також: В Сумах запрацював реабілітаційний спецпроєкт для ветеранів та цивільних

Громадська діальність

1908 року Старицька стала членкинею Товариства Українських Поступовців — координаційного центру українських сил. Їздила до Сибіру, щоб організувати комітет допомоги українським полоненим і переселенцям.

У Першу світову працювала в шпиталі сестрою милосердя. Там навчала поранених української мови й історії. Таким чином Людмила готувала військо до Української революції. У 1917 році з падінням царату Старицька стала однією з засновниць Української Центральної Ради.

Розвиток культури

У ті часи Людмила зосередилась на розвитку українського кінематографа. Організувала кінематографічну секцію при УЦР, писала сценарії, займалася зйомками фільмів. Після поразки Української революції постало питання про еміграцію, – але Людмила залишилася в Києві.

Жінка продовжувала писати й організувала вдома літературний салон для письменників.

Початок репресій

1930 року її разом з чоловіком заарештували за нібито приналежність до Союзу визволення України. Судовий процес відбувався в Харкові в оперному театрі, й квитки на нього видавали, як на виставу.

Подружжя засудили до 5 років позбавлення волі, але влада продемонструвала «милосердя». Вирок замінили на умовний і вислали родину до Сталіно, де Людмила займалася перекладами.

У 1936 році подружжя повернулося до Києва, але за 2 роки на них чекав новий удар від більшовиків. Доньку Вероніку звинуватили в шпигунстві на користь Німеччини. Вона була дружиною німецькою банкіра, прожила з ним лише рік, але це стало приводом для затримання.

Вероніку розстріляли в Києві того ж року, коли винесли вирок. А до того на допитах НКВДисти над нею знущалися та катували. Людмилі про вбивство доньки не сказали, натомість збрехали, що відправили Вероніку в заслання. Людмила їздила до Сибіру та шукала свою Рону. Писала листи до сталіна, ворошилова, калініна.

У цей же час важко захворів згорьований чоловік Старицької та через рік помер. Людмила жила разом із сестрою в Києві до 1941 року, поки в її двері знову не постукали НКВДисти.

Смертельний вирок

Вчинили обшук, звинуватили в українському націоналізмі й антирадянській діяльності. Уже літніх сестер під конвоєм відправили «телячим» вагоном до Казахстану. 73-літня письменниця померла в дорозі. Конвоїри просто викинули мертву з вагона. Вона так і не дізналась, що сталося з її донькою…

А точна дата й місце смерті самої Старицької досі невідомі. У 2000 році в Україні вийшла перша збірка Людмили Старицької-Черняхівської «Вибрані твори».

Памʼять

Сьогодні в Києві, Черкасах і селі Лящівка на Черкащині є вулиці на її честь. Щоб про письменницю знали більше людей, проєкт «Стріткод» готує особливу табличку на її вулиці в Києві. Відсканувавши QR-код, ви знайдете цікаві та важливі факти про видатну українку Людмилу Старицьку.

Дізнавайтеся про Людмилу Старицьку-Черняхівську, яка вірила в Україну до останнього подиху!

Нагадаємо, що в Міністерстві оборони тестують електронну чергу в ТЦК та СП.

Також ми повідомляли, що стали відомі найпопулярніші вакансії в ЗСУ: кого шукають найбільше.

Читати далі

Суспільство

В Сумах запрацював реабілітаційний спецпроєкт для ветеранів та цивільних

Опубліковано

У Сумах стартував інформаційно-аналітичний проєкт “Спектри”, до якого можуть долучитися ветерани та цивільні особи. “Спектри” надає учасникам корисні ресурси, інформацію та аналітичну підтримку, сприяючи успішній інтеграції ветеранів у цивільне життя.

“Спектри” — це спільний інформаційно-аналітичний проєкт Українського ветеранського фонду та онлайн-медіа, який створено для підтримки ветеранів.

Читати також: Олександр Усік переміг Фʼюрі та став абсолютним чемпіоном світу в надважкій вазі

Метою проєкту є надання платформи для обміну досвідом та ідеями, що допоможуть ветеранам реінтегруватися у цивільне життя. “Спектри” прагне створити місток між ветеранами та суспільством через серію глибоких інтерв’ю, освітній контент, майстеркласи та інтерактивні сесії.

Кожна програма матиме свою унікальну тему та спікера, а гості разом з ведучими обговорюватимуть права, можливості, психологічну підтримку, реадаптацію, а також болючі питання та прагнення ветеранів.

Програма виходитиме щовівторка о 18:00 на YouTube-каналі “Мілітарний”.

Перший випуск доступний за посиланням.

Нагадаємо, що “Азов” показав унікальні кадри порятунку цивільних з “Азовсталі” (ВІДЕО).

Також ми повідомляли, що українську молодь звуть доєднатися до освітньої програми від Ajax Systems.

Фото: Спектри

Читати далі

Суспільство

Як у Ворохті дітей “всиновлювали”

Опубліковано

“У Ворохту привезли сиріт. Можливо, хтось хоче усиновити? Розкиньте по групах”. Цей пост навесні 2022 року миттєво розлетівся мережами, а в тисячних репостах стали поширювати чутки про загибель батьків усіх цих дітей.

Щоправда, 100 малюків з будинків дитини Харківщини тоді просто евакуювали в більш безпечне місце — до одного з санаторіїв Ворохти. Діти не потребували усиновлення. І тоді волонтери, місцева влада та дотичні організації, в одній з яких працює героїня нового випуску проєкту «Мій персональний фейк» Юлія, почали розвінчувати цю маніпуляцію на найчутливішій темі дітей.

Хто та для чого міг поширювати таку маніпуляцію та яка небезпека часом може критися в панічних закликах «зробити добру справу»?

Це черговий випуск проєкту «Мій персональний фейк», мета якого — захистити українців від негативного впливу дезінформації.

З чого почалась історія

Як лісова пожежа, у соцмережах поширився пост про те, що до Ворохти привезли 45 дітей, чий батьки загинули, і діти потребують термінового усиновлення.

Мене звати Юлія Бігліцова, я колишня журналістка, а зараз комунікаційна директорка. Ми в агенції безпосередньо зі службами у справах дітей не пов’язані, але зі службами пов’язані наші клієнти.

Про фейки та маніпуляції

Будь-які дописи в інтернеті, пов’язані з дітьми, які мають таку яскраво виражену емоційність, які спонукають до миттєвої дії, вони всі можуть на перших порах трактуватися як фейк. Фейки та маніпуляції виводять людей на емоції та збирають лайки. Але водночас можуть підступно красти спокій, дорогоцінний час та навіть близьких.

Це зброя шахраїв і пропагандистів, яка допомагає їм впливати на ваші рішення і переконання. Фейк про дітей з Ворохти дуже цікавий.

Читати також: В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Розбір фейку

Ця історія почала ширитися навесні 2022 року. Як лісова пожежа, у соцмережах поширився пост про те, що до Ворохти привезли 45 дітей, чиї батьки загинули, і діти потребують термінового усиновлення, опіки.

Хтось сердобольний дізнався цю інформацію, що дітей привезли, перекрутив її, додав заклик розібрати дітей усиновити, якимось чином прилаштувати, і ця інформація пішла по соцмережах. Я бачила один із постів, який ширили, там десь понад півтори тисячі тільки репостів, не говорячи вже про лайки, коментарі, реакції і так далі. По факту було наступне. Привезли дітей, їх було не 45, а 100. Але ці діти не потребували усиновлення чи опіки. Цих дітей просто туди привезли до санаторію. За великим рахунком на той момент усиновлення і не було можливим.

Причини виникнення

У нас українці дуже емпатичні. Насправді, такі дописи виникають, як правило, в трьох ситуаціях.

Перша ситуація – це абсолютно штучно сконструйована історія російським ІПСО. Росіяни відстежують емоційні теми, які, в принципі, підбурюють до певних дій українське суспільство. Ці теми беруть, додають до правди брехні і запускають їх в інформаційний простір.

Що робити зараз тим, хто хоче допомогти дітям, які залишилися без батьків? Можна або звернутися до місцевої служби у справах дітей. Там завжди зорієнтують, яка потрібна допомога, кому потрібна допомога. Можна зареєструватися у чат-боті “Дитина не сама”.

Головна порада – мати холодну голову. Дуже багато помилок, зокрема і пов’язаних з репостом фейків, ми робимо тоді, коли схвильовані, тоді, коли засмучені, тоді, коли розгнівані. А фейки дуже часто саме працюють на те, щоб спровокувати ці емоції. Тому, коли ми бачимо будь-яку інформацію, яка підбурює нас до дії, нам треба охолонути. Взяти невелику паузу, годину, дві години до наступного дня, проаналізувати ту інформацію.

Нагадаємо, що українську молодь звуть доєднатися до освітньої програми від Ajax Systems.

Також ми повідомляли, як курсантка ВМС бореться зі стереотипами про жінок в армії.

Читати далі